Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 925/1949/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т."на рішенняГосподарського суду Черкаської області від 22.02.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016у справі№ 925/1949/15 Господарського суду Черкаської областіза позовомУкраїнсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"доТовариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т."простягнення 482229,60 грн.за участю представників сторін:

позивача: Борзих В.В., дов. від 07.07.2016 № 9

відповідача: Школьна І.П., Юрченко Т.Л., дов. від 25.01.2016 б/н; Ігнатенко В.М., дог. від 25.01.2016 № 25/01/16-1

ВСТАНОВИВ:

Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." про стягнення 482229,60 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.02.2016 у справі № 925/1949/15 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Гончарова С.А., суддів Яковлєва М.Л., Скрипки І.М.), позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" 286392,00 грн. попередньої оплати, 4295,94 грн. судового збору, 857,70 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи; у решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 925/1949/15, передати справу на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вказуючи на помилковість висновків судів про відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо дослідження і оцінки поданих відповідачем доказів.

27.07.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

09.08.2016 до суду касаційної інстанції від скаржника надійшли письмові пояснення щодо порушення судами норм процесуального права в частині надання оцінки поданим відповідачем доказам.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 23.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." (далі - постачальник) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 2309КІ (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар - кукурудзу 3 класу, врожаю 2014 року (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.2 Договору загальна кількість товару складає 1000,0 тонн +/-10 %.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах ЕХW ДП "Златодар" Черкаської обл., відповідно до Правил інтерпретації міжнародних правил Інкотермс-2010.

Як визначено п.п. 3.2, 3.3 Договору, строк поставки товару до 23.10.2014 включно. Товар за цим Договором вважається поставленим з моменту підписання Сторонами видаткових накладних.

Відповідно до розділів 4, 5 Договору ціна Товару й загальна сума Договору складає 1680000,00 грн. Порядок оплати: попередня оплата Товару у розмірі 840000,00 грн., остаточний розрахунок по факту постачання Товару.

Судами визначено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу відповідно до пункту 5.1 Договору передоплату за кукурудзу в сумі 840000,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 1900 від 24.09.2014, та 16.10.2014 і 21.10.2014 перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі відповідно 268800,00 грн. та 300000,00 грн.

Відповідно до умов Договору відповідач поставив позивачу кукурудзу 3 класу врожаю 2014 року у кількості 250 тонн по видатковій накладній № ТО-0000056 від 03.10.2014 на суму 420000,00 грн., по видатковій накладній № ТО-0000059 від 15.10.2014 на суму 688800,00 грн. в кількості 410 тонн та по видатковій накладній № ТО-0000065 від 10.12.2014 на суму 13608,00 грн. в кількості 8,1 тонн. Всього відповідачем поставлено товару на загальну суму 1122408,00 грн., з них остання поставка Товару (10.12.2014) була здійснена після настання строку поставки, встановленого Договором.

05.12.2014 позивач надіслав на адресу відповідача Повідомлення - вимогу від 04.12.2014 за вих. № 522, в якому просив протягом двох календарних днів надати товар в розпорядження позивача згідно з базисом поставки EXW та сплатити штраф в сумі 28560 грн. на підставі п. 6.2. Договору, у відповідь на яку (вих. № 54 від 15.12.2014) відповідач підтвердив свої зобов'язання за договором поставки та гарантував здійснення поставки товару до 22.12.2014 (включно).

У зв'язку з тим, що у вказаний у відповіді строк відповідач не здійснив поставку товару, позивач надіслав відповідачу повторно (листом від 17.02.2015 за вих. № 134) Повідомлення - вимогу про поставку товару за Договором та сплату штрафу відповідно до п. 6.2. Договору в сумі 27879,60 грн.

Враховуючи, що відповідач на вимогу від 17.02.2015 відповіді не надав та не поставив товар, позивач Повідомленням - вимогою за вих. № 474 під 17.11.2015 повідомив про відмову від Договору в односторонньому порядку в частині непоставленого товару та вимагав повернути позивачу протягом 3 банківських днів 286392,00 грн. суми попередньої оплати та сплатити штрафи в сумі 28560,00 грн. відповідно до п. 6.2. Договору і 167277,60 грн. відповідно до п. 6.3. Договору.

Невиконання відповідачем зобов'язань з повернення попередньої оплати за Договором стало підставою звернення позивача із позовом у цій справі про стягнення з відповідача 286392,00 грн. попередньої оплати та штрафів в сумі 28560,00 грн. відповідно до п. 6.2. Договору і 167277,60 грн. на підставі п. 6.3. Договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено стаття 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2. ст. 693 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав зобов'язання за договором в частині поставки товару у визначеній кількості, у зв'язку із чим повідомленням - вимогою за вих. № 474 під 17.11.2015 позивач відмовився від Договору в односторонньому порядку в частині непоставленого товару та вимагав повернути позивачу протягом 3 банківських днів попередню оплату у сумі 286392,00 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення суми попередньої оплати, суди попередніх інстанцій виходили з того, що товар на суму 557592,00 грн. відповідач не поставив; із вказаної вартості непоставленого товару 286392,00 грн. було перераховано позивачем як попередня оплата і у зв'язку із відмовою позивача від Договору у відповідача на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України виникло зобов'язання повернути попередню оплату у сумі 286392,00 грн.

Відхиляючи заперечення відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 23.04.2015 у зв'язку із поставкою відповідачем товару згідно із видатковими накладними № ТО-0000005 від 18.02.2015 та № ТО-0000007 від 23.04.2015 на суму 485000,00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги позивача і відповідача на момент зарахування не були однорідними.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні бути зустрічними, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим; бути однорідними, тобто мату одну правову природу; строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Встановивши, що на дату подання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.04.2015 у відповідача існувало зобов'язання щодо поставки товару за договором, тобто вимоги сторін не були однорідними, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав припинення зобов'язань за Договором відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають встановленим обставинам справи та зроблені із вірним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарськими судами розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а висновки судів за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Посилання відповідача на порушення судами норм процесуального права щодо надання правової оцінки доказам і обставинам здійснення відповідачем поставки товару за видатковими накладними № ТО-0000005 від 18.02.2015 та № ТО-0000007 від 23.04.2015 і прийняття його позивачем, колегією суддів відхиляються, оскільки виходячи із встановлених обставин справи суди дійшли висновку про те, що вказані поставки не стосуються Договору поставки № 2309КІ від 23.09.2014, і відсутні підстави для зарахування вимог за вказаними поставками з огляду на неоднорідний характер зобов'язань сторін, а тому фактичні обставини, пов'язані із здійсненням вказаних поставок, не входять у зв'язку із цим до предмету доказування у цій справі, а можуть бути підставами окремих позовних вимог відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не бере також до уваги і доводи відповідача, викладені у додаткових поясненнях, щодо незазначення судом апеляційної інстанції мотивів врахування чи неврахування обставин, викладених у поданій відповідачем заяві ОСОБА_9, оскільки такі обставини не спростовують висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зарахування вимог.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 925/1949/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Н. Губенко